Дорошенко Наталія Василівна

Політолог, педагог, громадський діяч

Біографія

Наталія Дорошенко народилася 2 квітня 1985 року в м. Дрогобичі на Львівщині.

Освіта

Має вищу освіту. Навчалася в загальноосвітній школі № 1 м. Дрогобича. Здобула середню спеціальну освіту в Дрогобицькому педагогічному ліцеї. З 2012 до 2014 проживала і навчалася в Києві. У 2002 р. вступила до Київського інституту міжнародних відносин, закінчивши який, отримала диплом магістра з політології.
Продовжила здобуття другої вищої освіти в цьому ж вузі з міжнародного права. «Регіональна політика України в контексті державотворчого розвитку та соціального захисту» – тема кандидатської дисертації, яку захистила Наталія у 2011 р.

Трудова та громадська діяльність

У 2014 р. повернулася в рідне місто Дрогобич.
Працює у ТзОВ «Тандем» на посаді заступника директора.
Очолює громадське об’єднання «Україна – це ти» з 2015-го.
Бере активну участь у громадському житті міста.

Сім’я

Заміжня. Виховує трьох дітей.

Захоплення

Любить мистецтво у всьому його розмаїтті, українську пісню, закохана в рідне місто, природу. Захоплюється народними традиціями, звичаями та обрядами.

Штрихи до портрета
Тому що хочу і можу!

Наталія Дорошенко, повернувшись до рідного міста, в яке вона надзвичайно закохана ще з дитинства, що пройшло саме тут, у Дрогобичі, вирішила для себе не стояти осторонь повсякденного життя, проблем, турбот і клопотів його мешканців.
Створивши та очоливши громадську організацію «Україна – це ти» та визначивши як головну місію об’єднання – розвиток позитивного ставлення до свого міста шляхом проведення соціальних, освітніх, мистецьких та культурних ініціатив, Наталія Василівна вирішила докласти значних зусиль разом із однодумцями, щоб змінювати своє місто на краще.
Як педагог за освітою, вона вважає, що освіта, культура, мистецтво якраз і є тими рушійними силами, які допомагають рухатися вперед. Молода і запальна, вона вірить в те, що саме завдяки активним людям можна змінювати рідне місто. Тому й було створене ГО «Україна – це ти», заради конкретних дій, що змінять життя в місті, яке ставатиме дедалі кращим. Отож організація ініціює і власні проекти, націлені на основну мету, і долучається до партнерських, що є вагомими для мешканців Дрогобича.
Життя міста залежить від самих його мешканців, у тому числі й від наймолодших, адже кожен громадянин, ми всі родом з дитинства. У дитячому віці формуються цінності, уподобання, уявлення про світ, тому слід прищеплювати любов і повагу до спільного рідного дому змалечку, вважає Наталія Василівна.
– Розвиток України як держави ґрунтується на збереженні тих рис, які вирізняють її з-поміж культурного загалу європейських країн. Саме тому, надзвичайно важливо зберегти, продовжити ті унікальні паростки народної творчості, які живлять душу нашої нації з давніх-давен, – переконана Наталія Дорошенко.
Її переконання ґрунтуються на впевненості в тому, що свою приналежність до певної культури, можливість краще зрозуміти, ким вони є, людям допомагають народні традиції, обряди, мистецтво, пісні і танці – ось ці речі є важливими. Справді, чому багатьом іноді здається, що в когось – краще, вартісніше, цікавіше? Потрібно уважніше придивитися до свого, рідного, без стереотипів і почуття меншовартісності, тоді, порівнявши, стане зрозумілим, що українцям є чим пишатися.
У Наталії трійко власних дітей, і вона не уявляє свого життя без них, адже діти – то «найпрекрасніший дарунок Божий, який тільки може отримати людина. У дітях – сенс життя і надія на майбутнє, вони радість і гордість, вони наше все», додала вона.

Три цитати Наталії ДОРОШЕНКО, як життєве кредо:

«Допомагай іншим! Принеси та подаруй радість хворій дитині – і ти відчуєш задоволення від того, що зміг зробити щось вартісне у своєму житті!»

«Мрії існують для того, щоб їх здійснювати, таланти – щоб їх втілювати, ресурси – щоб використовувати, добро – щоб творити на благо іншим! У кожного з нас є щось, чим можна поділитися з іншими, і від того зробити світ кращим».

«Не плануймо щастя заздалегідь. До запланованого моменту все може перегоріти, втратити актуальність і смисл. Кажуть, після віку Ісуса Христа – 33-х настає час, коли хочеться віддавати те, що «назбирав» за життя: досвід, знання, вміння. Я відчула цю потребу вже давно. Я хочу віддавати те, що вмію, бо тільки так воно живе і має сенс.
У цьому і є щастя – бути потрібним, відчувати задоволення від того, що робиш, іти своєю дорогою».

Наталія Василівна Дорошенко у свої 33 роки йде по життю чесно, з чистими помислами і надіями справді зробити своє місто квітучим, комфортним для кожного, долає перешкоди і ставить часом непрості завдання з упевненістю і сподіваннями, що чим далі, тим більше українок зможуть сказати й про себе ці визначальні слова, які для неї вже є девізом-дороговказом: «Тому що хочу і можу!» І тут не питання у фізичний силі, а лише у силі вибору.